7 фільмів про життя великих художників

За останні роки з'явилася маса можливостей прокачати свої художні навички: онлайн-курси, майстер-класи чи живопис за день. Страшно не встигнути все, адже натхнення не завантажується так само швидко, як сторінка онлайн кінотеатру. Пропонуємо провести час продуктивно, подивитися 7 фільмів про художників та дізнатися про справжні життєві труднощі творців.

Робота без авторства

Сміливий режисер Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк («Життя інших», «Турист») знову поринув у життя інших і розповів про долю сучасного художника та знаменитого затворника Герхарда Ріхтера. Не називаючи імен, але засвітивши великі, хоч і трохи видозмінені полотна майстра, Доннерсмарк явно окреслив ранній етап творчості художника. Ріхтер, хоч і підтримував проект спочатку, ділячись фактами своєї біографії, був категорично проти експлуатації свого імені та творів мистецтва. Як кажуть, не вкрав, а надихнувся, загалом вийшла картина про те, як бути німецьким хлопчиком на порозі війни та художником, який переступив через Берлінську стіну.

У «Роботі без авторства» цікаво показана рутина Дюссельдорфської школи мистецтв, атмосфера творчого пошуку, в якій молоді художники вигадують нове, шукають свій стиль та створюють перші роботи. Відомі однокурсники Курта Барнерта , так постановник назвав Герхарда Ріхтера, і викладач у капелюсі, яким насправді був скульптор і майстер перформансу Йозеф Бойс .

Дикун

Французький постімпресіоніст Поль Гоген нерозривно пов'язаний із творчістю Вінсента ван Гога, але у нього в біографії є виток, який відокремлює його від більшості сучасників. Поїздка на Таїті відкрила нові перспективи та подарувала вдосконалену палітру та незвідані сюжети. Кинувши сім'ю та п'ятьох дітей, він зник на острові, де написав більшість своїх найкращих робіт.

У кіно французький «Дикар» отримав широке відображення, з 1986 його грали Дональд і Кіфер Сазерленд, але найпереконливіший Гоген, мабуть, вийшов у Венсана Касселя в картині Едуарда Делюка . Кассель органічно вплутався у пейзаж неідеалізованих тропіків з їх непередбачуваним кліматом та екзотичними хворобами. Гоген не знайшов рай на берегах Таїті, і жага творчості, що живила його, швидко зникла. Живописець стикався з безгрошів'ям та нестачею матеріалів, а неможливість продати картини змушувала його займатися важкою працею.

Ван Гог. На порозі вічності

Вінсент Ван Гог — найпопулярніший художник кінематографа, а рукопис листування з братом «Листи брату Тео» подарував нескінченне поле для інтерпретації не лише мистецтвознавцям. Першим Ван Гогом кінематографа став Кірк Дуглас, і він упорався із завданням бути головним героєм екранізації монументального роману Ірвінга Стоуна «Жага життя». Знімали десятки сюжетів про художника як на великому екрані, так і на телебаченні, але серед них явно виділяється стрічка «Ван Гог на порозі вічності» Джуліана Шнаббеля . Головна причина в тому, що режисер і сам художник, його картини перебувають у колекціях найкращих музеїв світу. Він спонукав Уіллема Дефо зіграти Ван Гога і показати всі межі божевілля та екстазу творчості. Рідкісний випадок побачити пейзажі Франції такими, як на полотнах Ван Гога, хоч і в найскладніший період життя художника, затьмарений параною і хворобою розуму.

Останній портрет

Альберто Джакометті – один із тих великих майстрів, яких важко виносити у реальному житті. Відносно легко йому давалися дротяні скульптури, які Джакометті прославили і досі вважаються одними із найдорожчих витворів мистецтва XX століття. Однак із портретним жанром було все не так просто. Ті, хто позував Джакометті, страждали від його вічного невдоволення своїми витворами. Актор Стенлі Туччі зняв перший ігровий фільм про художника. Режисер відтворив майстерню Джакометті, активно співпрацюючи з фондом художника, і показав небанальний Париж 1960-х років, такий самий сірий та запилений, як і студія творця. Головною умовою Фонду спадщини Джакометті було знищення всіх творів мистецтва, створених для зйомок картини, щоб унеможливити появу підробок на арт-ринку.

Художника зіграв майстер перевтілень Джеффрі Раш, а позувати йому довелося письменнику Джеймсу Лорду, на екрані Армі Хаммеру, якого точно не хочеться назвати «дегенератом», як любив злословити Джакометті. Фільм складається з розмов за позуванням, обговорення творчості та пристосування до самознижувальної манери Джакометті, якому живопис давався болісно.

Вільям Тернер

Вільям Тернер — ексцентрик, оспівувач англійської природи та володар вражаючого погляду на світ – не вписувався в академічний живопис Великобританії. Закостеніла академія мистецтв осміювала картини Тернера, а ті рідкісні роботи, що продавалися, дозволяли йому жити і творити далі. Незважаючи на неприйняття публіки, Тернер працював плідно і ніколи не прагнув розбагатіти на продажі своїх картин. Одним із перших серед художників він заповідав свою спадщину Великобританії, тому в закордонних зборах опинилися одиниці, продані за життя художника.

Режисер Майк Лі – майстер соціального кіно, не та людина, у кого персони ХІХ століття сяятимуть голлівудською посмішкою, а отже, історичне теж має бути достовірним. Разом із оператором Діком Поупом вони знайшли мальовничі англійські та навіть голландські пейзажі, не виїжджаючи з острова. Тернера наприкінці років зіграв талановитий Тімоті Сполл , для якого розробили цілий алфавіт хмикання та бурчання — відомих мовних особливостей художника. Фільм «Вільям Тернер» став першою нагодою побачити повсякденність знаменитого живописця та миттєво перетворився на монументальне полотно.

Місіс Лаурі та син

Якщо Вільям Тернер є найвідомішим художником в історії Великобританії, то Л.С. Лаурі по праву народний майстер наступного століття. Лаурі помер у 1976 році, відтоді про нього знімали документальне кіно, ставили балети та радіоп'єси, остання лягла в основу єдиного на даний момент ігрового фільму про художника. Картина «Місіс Лаурі та син» розповідає про стосунки художника та його старіючої матері. Лаурі ніколи не був одружений, і в нього просто не було часу на власну родину, вдень він збирав ренту для компанії нерухомості, увечері дбав про матір, розповідав їй про все, що бачив, а вночі писав картини. Мати Лаурі філігранно зіграла Ванесса Редгрейв , зображуючи безпорадність і владність одночасно. Самого художника зіграв Тімоті Сполл , який, схуднувши, отримав майже портретну подібність із Лаурі разом із манерою говорити і загальною незграбністю. Після цієї ролі Сполл заявив, що не зупиниться, доки не поставить галочки навпроти імен усіх британських живописців.

Фільм не можна назвати сміливим, він майже не виходить за рамки однойменної радіоп'єси, але стрічку виділяє наповненість справжнім візуальним матеріалом із життя художника, адже Англія у тому вигляді перестала існувати. Частина зйомок проходила у музеї The Lowry у Солфорді , де колись знімався Ієн МакКеллен у документальному фільмі про живописця.

Останній Вермеєр

У двохтисячних вийшов фільм про голландського художника Яна Вермеєра «Дівчина з перловою сережкою» з Коліном Фертом у головній ролі. Загадкові полотна делфтського живописця потішають любителів інтерпретувати його задуми та приписувати романи з моделями. В історії мистецтва є цікавіший епізод, пов'язаний з художником, – його головний фальсифікатор Хан ван Мегерен . Ван Мегерен намагався догодити місцевій спільноті знавців мистецтва своїми полотнами на релігійні теми, але їх критикували та рідко купували. Тоді він вирішив провести їх та написати шедевр у стилі старих майстрів, придумавши історію про те, як знайшов картину. Справа пішла, новий Вермеєр мав шалений успіх і дістався колекції Герінга.

Тільки нідерландці могли зняти фільм про головного ошуканця і обдарованого художника Хана Ван Мегерене , а постать головного мистецтвознавця Абрахама Бредіуса зробити значною і жахливою. Стрічка «Останній Вермеєр» розбирає на нитки відносини художника та критика, ретельно описує метод роботи художника та пошуки способу зістарити картини. Не обійшлося без романтичної лінії, рідкісний фальсифікатор наважиться закохатися в дружину головного знавця голландського живопису.