Гірська хвороба та її несподіванки

Навіть у тренованих горами людей з набором висоти може виникнути така реакція організму на розріджений кисень, як гіпоксія. Десь у Карпатах відчути її малоймовірно, але ж українці полюбляють і гори Грузії, й Західні Альпи, і Піренеї, де висоти геть інші. Симптоми можуть бути різними, найпоширеніший – головний біль. Спочатку легкий, потім сильніший, додаються роздратованість, задишка. «Може бути відсутність апетиту, сну, коли залишаємося на висоті постійно. Це найперші й відносно найлегші симптоми гірської хвороби, – розповідає Орест Кінаш. – Найчастіше вони проявляються після 3000 м, на менших висотах ймовірність виникнення гірської хвороби незначна». Може відчуватися хіба підвищена втомлюваність на фоні загальної фізичної, пригадує зі своєї багаторічної практики Орест. Явище досі досліджують медики, особливо альпіністи-медики, каже він. «Ця фізична втома не так швидко минає, як у низині, але суттєвої загрози для здоров’я собою не являє», – говорить провідник.

Вся справа у грамотній акліматизації. Якщо маршрут перетне позначку в 3000, а то й 4000 м над рівнем моря, швидко і різко набирати висоту не можна, треба спланувати рух так, щоб організм встигав адаптуватися. «Кожного дня вдень не бажано набирати більш ніж 500-600 метрів, набір має бути повільним і плавним, – радить Кінаш. – Навіть якщо характер рельєфу на маршруті досить крутий, поспішати не треба. Бо коли група складається не з бувалих мандрівників горами, а з людей з різною функціональною підготовкою, то для одного поспіх пройде непомітно, а інший буде «вмирати» на маршруті й невідомо як почуватиметься вже завтра». Наскільки сильний організм, а фізичний, психологічний стан стабільний – зазвичай показує ранок наступного дня. Прокинувся – і лиш тоді розумієш, чи накрило «горняшкою» (як спалося, чи є апетит і головний біль). Якщо симптоми не минають, навіть коли висоту перестали набирати – краще спуститися нижче й уникнути прогресування висотної хвороби. «Спустилися, стабілізувалися, побули, відпочили – і далі потихеньку, плавно догори, – розповідає гірський провідник. – Не кажу про спеціальний медикаментозний вплив, тому що ми говоримо про висоти до 3000, на яких ще не доцільно закидатися спеціальними препаратами». Досить мати з собою препарат на основі ібупрофену чи ацетилсаліцилової кислоти.