Інша позиція – не проблема!
"Як спілкуватися з людьми, які мають іншу позицію?" – це питання задав нам один зі студентів 1 курсу ФГРіТБ. Це дійсно важливе питання та його обов'язково потрібно обговорювати. Тому пропонуємо розібратися разом із факультетом готельно-ресторанного і туристичного бізнесу!
Люди мислять інакше і по-різному інтерпретують одні й самі факти. На це впливає багато факторів: життєвий досвід, коло спілкування, виховання, система цінностей та багато іншого.
Зазвичай ми обираємо для спілкування людей, з якими наші життєві позиції в основних питаннях збігаються: близькі цінності, погляди, переконання. Проте бувають ситуації, коли цей вибір неможливий.
Можливо, так сталося, що у вашій родині ви кардинально по-різному дивитесь на те, що відбувається навколо, що ж тепер, не спілкуватися з батьками?
Або колеги на роботі їх ми теж не вибираємо і взаємодіяти все одно доведеться. Як же спілкуватися, якщо у принципово важливому ви категорично не збігаєтеся?
1. Не обговорювати гострі теми.
Це перша та головна рекомендація. Звичайно, зрозуміло, що жодна із сторін не переконає іншу. У суперечці істина не народжується, всупереч відомій фразі, народжується швидше конфлікт, який може унеможливити подальший контакт. Тому краще домовитися не чіпати теми, що викликають явну суперечність та агресію.
2. Захищати свої межі в моменти, коли їх явно порушують, намагаючись нав'язати тобі безперспективний напружений діалог.
Це можна робити за допомогою фраз: "Я не хочу обговорювати цю тему", "Я думаю інакше", "Давай краще поговоримо про інше", "У кожного своя точка зору", "На мою думку, зараз краще зупинитися", "Я не обговорюю політику/релігію/новини».
3. Зосередитися не на тому, що роз'єднує, а на тому, що об'єднує.
Від того, що твій батько інакше дивиться на щось, він не перестає бути твоїм батьком і ти все одно його любиш. А у твоєї подруги інший життєвий досвід та інша ситуація, звідси інші погляди, але вас поєднує щось інше спільне, інакше б ви не були подругами.
4. Нагадувати собі про те, що інші люди не повинні бути такими ж, як я.
Це не робить їх дурними чи поганими. Це робить їх не такими, як я. Якщо ця іншість не вторгається в мене (мені не нав'язують щось, не змушують прийняти точку зору) - я можу спілкуватися, обминаючи небезпечні стежки, залишаючи за цим право на те, щоби бути собою.
5. Якщо тебе «захопило» і понесло, зупинись і видихни.
Постав собі питання: «Що я зараз відчуваю?», «Що я зараз роблю?». Ці питання включають свідомість, переключаючи з емоційного автопілота. Просто вдихнути – видихнути, дорахувати до 10 – теж допомагає.
6. Утриматися від переходу на особистості.
Якщо не виходить – краще припинити діалог, поки не сказано слова, про які потім доведеться шкодувати.
