Історія боністики в Україні
Боні́стика — спеціальна історична дисципліна, що вивчає паперові грошові знаки; колекціонування паперових грошей, різновид хобі. Боністами називають колекціонерів паперових грошей.
Боністика як наука існує з початку XX століття. Вона тісно пов'язана з нумізматикою. На відміну від нумізматики, яка вивчає металеві гроші, боністика вивчає гроші, виготовлені на папері, шкірі, тканині тощо.
Вивчення паперових грошей має велике значення для історії, оскільки будь-які старовинні грошові знаки чи бони можуть певною мірою свідчити про економічне і політичне життя суспільства у певний час. Крім того, багато бонів мають значну мистецьку цінність.
Друкарі з Франції та Німеччини відзначали художню й мистецьку цінність деяких українських банкнот. Зокрема, до них належать грошові знаки Української Народної Республіки та Української Держави 1918 року, ескізи яких виконав художник-графік Георгій Нарбут, та розмінні марки Одеси, які створив художник Амвросій Ждаха.
Деякі українські фахівці плідно досліджували боністику як історичну дисципліну. Історик Роберт Тхоржевський вивчав період визвольних змагань 1917–1920 рр. з погляду боністики. У 1986 році у Тернополі з його ініціативи було створено Науково-дослідний Центр історії грошей при факультеті банківського бізнесу ЗУНУ. Наразі там експонують його власну колекцію монет, паперових грошей і тематичної літератури, яку Тхоржевський збирав із 1961 року.
Фахівець Олег Клименко досліджував грошові знаки ОУН та УПА. У 2003 році історик Галина Марковецька захистила дисертацію на тему «Паперові грошові знаки і бони Східної Галичини 1914—1920 рр.». Окремі публікації на тему боністики видавали у журналі «Визвольний шлях».
11 березня 2020 року було схвалено заявку на створення українського осередку «Міжнародного банкнотного товариства» (IBNS). Станом на лютий 2023 року Україну у цій спільноті представляють 18 учасників. Посаду президента українського осередку обіймає Сергій Трушин.
