Підтримка-витримка: чи потрібно дружити з персоналом

Робочі стосунки між керівництвом компанії та персоналом можуть набувати різноманітних форм і відтінків, адже всі ми люди. Ми виховані в страху змусити когось почуватися кепсько. Зокрема, (особливо) і словами. Отже замість радикальної правди, яка, за нашими побоюваннями, змусить співрозмовника сумувати, ми «загладжуємо гострі ріжки».

Є такі люди, які чомусь вважають, що їм всі навколо щось винні. За рівнем усвідомленої відповідальності такі люди залишилися десь у молодшій школі. І я впевнений, звичайно, що ви (кожен з читачів цього тексту) не такі.

У командній роботі ми вчиняємо безліч дій, які впливають на наших колег. На їхні навантаження, вільний час тощо. І часто нам дуже легко забути про це.

Наприклад: виконуючи завдання, ви, ймовірніше, робите частину проєкту, одну ланку з ланцюжка, і ваш колега чекає на виконання, щоб зробити свою частину. Якщо проєкт має дедлайн, то чим довше ви робите й пізніше починаєте, тим менше часу залишаєте іншим.

Створюючи будь-яку зустріч (не важливо, зум-колл це або мітинг у переговорній кімнаті), ви втручаєтеся в  розпорядок багатьох людей. А якщо ви після узгодження переносите зустріч? А якщо переносите її за годину до початку?

Коли ви просите колегу в листі надати вам необхідну інформацію і ніяк не реагуєте на його відповідь – ви робите те саме, що й у прикладах вище: просто знецінюєте його час.

Про радикальну чесність. Патті Мак-Корд декілька років назад написала книжку «Найсильніші» про правила бізнесу від Netflix (вона працювала там віцепрезидентом з HR) і в цій книжці є відмінний розділ про «радикальну чесність».

Радикальна чесність – те, чого багатьом (і мені зокрема) дуже часто не вистачає в роботі й комунікаціях. Так що дозволю собі (у вільній інтерпретації) викласти її думки, з якими я повністю згоден.

Насправді ж відбуваються аж дві цікаві штуки.

По-перше, робимо це ми не заради когось, а заради себе та власного комфорту. По-друге, такою поведінкою ми ще більше шкодимо людині, тому, що вона не коригує проблему в процесі роботи і їй самій це потім рогом вилазить.

А найголовніше запитання, яке ви можете поставити співробітнику, який прийшов до вас скаржитися на колегу: «А ви вже сказали йому?»

Такі принципи цілком здатні покласти край (або знищити  на стадії ембріону) будь-які спроби внутрішньої політичної метушні й підсиджування.

Але ще важливіше те, що саме чесність допомагає співробітникам зростати в професійному плані. Вона витягує різні думки й альтернативні ідеї, які люди занадто часто тримають при собі.

Радикальна чесність розвиває критичне мислення та здатність критикувати не просто заради протесту, а послідовно, вдумливо й конструктивно.

На жаль, брехню часто плутають із добротою. Але такий добрий керівник – поганий керівник.

Важливо усвідомити, що можна бути добрим і дбайливим менеджером, при цьому залишаючись чесним. Не прикрашати дійсність, а говорити як є, у такий спосіб виявляючи свою турботу щодо розвитку колег і підлеглих.

Дружба на роботі

Є таке популярне запитання: чи потрібно дружити зі співробітниками? (Зверніть, до речі, увагу, на слово «потрібно»). І є два варіанти відповіді – так і ні. З купою аргументів у кожного. Почну здалеку. Моя суб'єктивна думка – робота (крім грошей) повинна приносити задоволення. Зі співробітниками можна й потрібно дружити. Але так, це тягне за собою проблеми – створюються спеціальні відносини з тими, з ким ви дружите (як би ви не намагалися цього уникнути) і з'являється нерівність у команді.

Виходить, щоб зберегти рівність, дружити треба з усіма, а це так само створює нову проблему – під час підбору персоналу ви починаєте обирати собі потенційних друзів, а не професіоналів із високою експертизою.

Як розрубати цей гордіїв вузол?

Убезпечити себе від помилкового вибору думкою інших професіоналів. Наприклад, ми проводимо три співбесіди, а тому одна людина не може вирішити, кого наймати, а кого не наймати. Коли я обираю собі «друга», я вже більш-менш впевнений у його професійних якостях завдяки минулим співбесідам.

Розділяти й панувати – ділити компанію та відділи на невеликі команди, всередині яких і формувати дружбу. Неможливо дружити з усіма в агентстві, де 200 співробітників. Але можна дружити з командою, у якій працюєш, з 5–8 осіб.

Сформувати чітке розуміння дружби на роботі й не плутати її з особистими відносинами поза роботою. Бути щирим, але зберігати й шанувати особисті кордони (свої та колег).

Так, напевно, неможливо дружити зі 100% людей у команді, у якій працюєте. І зовсім необов'язково людина, з якою ви не можете подружитися, – мудак.

Важливо завжди пам'ятати, що колектив – тонка та складна до побудови річ, а нерівність – це погано та  руйнівно. Потрібно дотримуватися балансу в особистому й доброму спілкуванні з усіма своїми колегами.