Роль музею у вихованні особистості. 1
Система освіти і виховання в музеї – безперервний, послідовний процес, і для того, щоб він став ефективнішим, необхідно досягти проінформованості та активності аудиторії. Вся музейна інформація повинна бути подана в доступній, цікавій формі, пропущеною через органи чуття дітей. Для маленької людини реальне повсякденне життя легко перетворюється на казку, на міфологічну уяву. Тому уява легко переносить дітей в інші далекі часи. А це сприяє проникненню й розумінню образно-символічної сутності музейної експозиції, поява емоційного ставлення до історії. Тому при роботі з дітьми раннього віку в музеях часто використовують уявні подорожі в минуле. Це набагато ефективніше простого розповіді, тим більше, що інформація, яка безпосередньо не стосується дітей, погано сприймається і швидко забувається.
Характерною рисою сприйняття явищ і подій навколишньої дійсності в цьому віці є явище «наївного реалізму», схильність бачити в музеї буквальне відтворення певної життєвої ситуації. Музейна система може допомогти подолати це явище, трансформувати «наївний реалізм» в образне мислення.
Виходячи з вікових психологічних особливостей дітей, створюється методика проведення музейних занять. Провідним методом роботи з дітьми прийнято вважати метод гри. Гра - природний стан дитини. Граючи, вони пізнають світ, у грі виявляються їхні емоції, пробуджується інтерес, активізується свідомість. Діти дуже люблять грати разом з дорослими, що сприяє їх хорошому контакту з педагогом музею, який організовує гру і сам бере в ній участь. Дуже важливо створити атмосферу довіри та поваги. Не критикуйте дітей, робіть зауваження, коли їх увага розсіяна. Краще запропонувати їм більш цікаве завдання, активізувати увагу новим методичним прийомом. До таких ігрових прийомів відносяться гра з окремим предметом, його розглядання, уявлення, для чого і для кого він створений, порівняння із сучасним аналогом, спроба імітувати образ дії з цим предметом тощо. Жодна музейна діяльність не обходиться без розповіді, опису, пояснення вчителю музею. Однак слід пам’ятати, що такі «монологи» не повинні бути довгими, а розповідь у музеї завжди яскрава, образна, емоційна. А краще взагалі замінити її на казку. «Казкова» інтонація, тихий голос, чарівні перетворення – все це дуже приваблює дітей і створює неповторну атмосферу.
Дуже часто музейні педагоги використовують метод запитань-відповідей. Запитання не тільки активізують дітей, вони багатьох підводять до потрібних думок, висновків, рішень. Також хочеться згадати про активно застосовуваний у музейній діяльності метод театралізації, коли театральними засобами «відтворюється» певна епоха чи подія, «оживають» предмети, відбувається певна драматична дія.
Щоб робота з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку була більш ефективною, не можна обмежуватися лише створенням програм та проведенням музейної діяльності в її межах. Обов’язковим кроком є контроль ефективності роботи. Оцінити цей ефект можна як за емоційним станом дітей після уроку, так і за допомогою конкурсів, вікторин, системи завдань, які пропонуються дітям, особливо якщо ці завдання спеціально розроблені та виконуються в друкованому вигляді. Все це допомагає не тільки перевірити якість засвоєння матеріалу, а й служить об'єктом соціального дослідження, сприяє встановленню зворотного зв'язку з аудиторією. У багатьох музеях спостерігаються тенденції до створення цілісної системи роботи з дітьми. Ця тенденція виявилася в розробці різноманітних програм для школярів різного рівня. Заняття з дітьми мають свою специфіку і вимагають виняткових талантів і знань, спеціальних програм і методик.
Відповідно до спеціально розробленого плану в рамках реалізації багатоцільової програми «Музей – школа» кожної середи місяця протягом кожного навчального року в школі проводиться «День музею». В цей день наукові працівники музею проводять різноманітні заходи краєзнавчої тематики для учнів школи.
Крім того, в рамках спільної діяльності музею та школи повинні бути розроблені такі форми роботи як:
- Створення дорадчої комісії (спільна діяльність наукових працівників музею з педагогічною комісією, щоб тематика лекцій, музейних занять та уроків, які пропонуються школярам, була прийнятною, сучасною та відповідала інтересам дітей);
- Ресурсний центр для вчителів (центр у музеї, де вчителі отримують матеріали для використання на уроці при підготовці учнів до відвідування музею та для подальшої роботи);
- Робота педагогів у музеї (з метою покращення координації роботи та сприяння взаєморозумінню);
- Рада молодих консультантів (школярі-волонтери, які вивчають роботу музею, відкривають безцінні освітні можливості та забезпечують музею постійний контакт з молоддю);
- Інтернет. Доступ музею до мережі Інтернет зробив співпрацю між музеєм і школою ще більш тісною. Учні знайомляться з колекціями музею та отримують інформацію про співробітників музею прямо на уроці.
