Роль музею у вихованні особистості. 2
Музей, як відомо, це, перш за все, пам'ять, виражена в предметах, або, як кажуть, своєрідна храмова культура. Будучи науково-дослідними та культурно-освітніми установами, музеї збирають, вивчають і зберігають історико-культурну спадщину, сприяють підвищенню культурно-освітнього рівня населення, поширенню знань про людину та оточуюче її середовище, служать духовному розвитку суспільства. Музей унікальний. Це дає відвідувачам символічний доступ до простору іншої культури, можливість особистого досвіду. По суті, музей «є школою речей, школою візуального, просторового сприйняття, де опановується мова речей, осмислюються їх культурні значення та факт їх антропогенності , рукотворності». Музей у розумінні сучасного музеєзнавства – це особливе освітнє середовище.
Тому однією з головних місій музею є просвітницька діяльність, яка є важливою складовою інституційної ролі музею. І стосунки музею зі школами всіх рівнів є важливим виміром його інституційного контексту, який вимагає кваліфікованого управління. Музеї поступово переосмислюють свою роль державних освітніх установ. У роботі зі школярами музеї основну увагу приділяють розвитку у дітей уявлень про світ, умінь спостерігати, класифікувати та генерувати інформацію.
Музей і школа схожі в чомусь: обидва є своєрідними громадсько-культурними установами. Звичайно, музей і школа принципово по-різному підходять до процесу виховання. Навчання в школі здійснюється на основі навчального плану та організовано за предметами або курсами. Навчальний процес у школі достатньо врегульований, рівень знань контролюється. Музеї працюють у сфері неформальної або «паралельної» освіти: сюди приходять у вільний час. Аудиторія музею дуже різноманітна за віком, інтересами, соціальним та матеріальним становищем.
Музей не «ілюструє» історію і не пояснює її, а формує особисте ставлення людини до тих чи інших історичних фактів. Безпосередній контакт з об’єктом музею сприяє формуванню історичної свідомості людини, під якою розуміють «розуміння людиною свого становища в соціальному часі та просторі, свого зв’язку з минулим і майбутнім». Завдання музею – осмислити навчання, зв’язати наукові та естетичні поняття з чуттєвим досвідом дітей, розвинути їх здатність до навчання та збору інформації.
На жаль, деякі викладачі інколи неадекватно уявляють конкретні освітні можливості музею, вважаючи, наприклад, що тут за годину можна дізнатися «про все або про щось». Тому знайомство з традиційною музейною педагогікою є особливо важливим. Чи не найбільший вплив на розвиток цієї науки має теорія і практика культурно-освітньої діяльності музеїв.
Найважливішими завданнями музеїв у сфері освіти, згідно зі світовою тенденцією, визнаються:
- Розвиток умінь добувати інформацію з першоджерела на основі спостереження за явищами природи або огляду об'єктів матеріального середовища.
- Формування понятійного апарату шляхом спостереження і спілкування з творіннями природи або об'єктами матеріального середовища.
- Самостійне оволодіння гігієнічними навичками.
- Мотивація навчального процесу.
Для виконання цього завдання музей налагоджує партнерські відносини зі школою. І одним із найвизначніших напрямків у діяльності музею є включення шкіл різного рівня в освітній процес на основі планування спільної діяльності. Форма і рівень контакту між музеєм і школою багато в чому залежить від взаєморозуміння вчителя і педагога-музею. Чудова співпраця потребує не лише бажання працювати та створювати інновації разом, але й здатності вчитися один у одного, а потім об’єднуватися для досягнення цілей.
Організовуючи взаємовідносини музею з навчальними закладами, важливо розуміти, що музей є чудовим місцем для неформальної взаємодії з культурою, а школа краще підходить для формальної освіти. Визнання та збереження цієї відмінності зазвичай допомагає музею та навчальному закладу займатися своєю справою, не вимагаючи заміни іншого. Саме школа має відкривати дітям різноманітні шляхи пізнання культури – приводити їх до бібліотеки, музею чи театру, формуючи тим самим стійку потребу у спілкуванні з культурними цінностями. У зв'язку з цим існує ймовірна потреба в розробці таких програм, які б доповнювали, а в деяких випадках і замінювали навчання в класі на природі або в музейних експозиціях. Іншими словами, діти мають можливість отримати знання у світі культури. Тут експозиція музею – це особливий, спеціально організований естетичний простір, який вже емоційно впливає на людину. Проте в ній закладено і багато таємниць, таємниць, непомітних на перший погляд знаків. Уміння орієнтуватися в експозиції, «читати» її часто називають музейною культурою.
У центрі музейної комунікації завжди знаходиться відвідувач. Музейний педагог працює в живій, безпосередній взаємодії з аудиторією. Тут слід сказати, що передача наукових знань не є специфічним завданням музею, і вона не обов’язково має брати на себе ту функцію, яку виконує школа, підручник, науково-популярна лекція тощо. Музей – це не допоміжний навчальний заклад, який підпорядковується школі, замінює її в певних напрямках діяльності чи просто ілюструє шкільну освіту, а самостійний, самодостатній осередок культури та освіти.
Традиційно групове відвідування музею залишається найпопулярнішим серед студентів. Великий педагогічний успіх багато в чому залежить від компетентності вчителя, його вміння зорієнтуватися в нестандартній навчальній ситуації, вміння заінтригувати клас попередньою розповіддю про музей. Тому перед першим відвідуванням музею доцільно провести в класі бесіду про те, що таке музей і як у ньому поводитися (наприклад, музейне заняття «Завтра ми підемо в музей»), а це краще, якщо це зробить науковий співробітник музею. Другою зустріччю з музеєм для дітей має стати музейна діяльність «Привіт, музей!».
