Життя заради збереження пам’яток архітектури

Український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Федір Людвігович Ернст народився 9 листопада 1891 року в родині німецького колоніста в Києві. Він є автором найкращого путівника по Києву у 1930 році, входив до різноманітних спілок, як-от Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва; Наукове товариство імені Шевченка; був членом Історичного товариства ім. Нестора Літописця та Товариства діячів українського пластичного мистецтва. Федір Ернст — доволі визначна персона в історії музеєзнавства, тому наші студенти проявили ініациативу та підготували для вас цікаву статтю про життя, кар’єру та досягнення одного з найвидатніших істориків нашої країни.

Перші кроки

Навчався у гімназії в Глухові, у Берлінському університеті, а потім у Київському університеті на кафедрі історії мистецтва.

Він очолив бібліотеку та став завідувачем картинної галереї академії мистецтв. На останньому курсі університету досліджував київську архітектуру 17-18 ст, на основі чого написав ґрунтовну працю й отримав золоту медаль.

Велика дружба та крок до змін

Він товаришував з археологом та етнографом Миколою Біляшівським і дипломатом Дмитром Дорошенком. Разом відвідував засідання "Старої громади" та інші революційні зібрання.

На початку Першої світової війни Ернста вислали до Сибіру. Після повернення він влаштувався на роботу помічником діловода у новоствореному Генеральному секретаріаті освіти, яким на той час керував професор Григорій Павлуцький. Він і вплинув на становлення вченого.

Кар'єра

Після таких робіт, як "Київські архітектори 18 століття" та "Українське мистецтво", Федора Людвіговича почали запрошувати у памяткоохоронні комісії періоду 1917-1918 років.

Став головою Секції архівно-бібліотечної справи в Міністерстві освіти, а потім редактором відділу діячів мистецтв Біографічної комісії ВУАН (нині Національна академія наук України).

Встиг долучитися до створення Києво-Печерського заповідника, Київської картинної галереї, Музею мистецтв імені Ханенків. Завдяки десятирічній праці Ернста Всеукраїнський історичний музей імені Шевченка збагатив фонд у 20 разів. А також поповнився кількома тисячами експонатів.

Арешт за збереження пам'яток

Впродовж 1920-1930 років Федір Ернст очолював численні експедиції та археологічні розкопки, основним завданням яких було дослідити та зберегти памятки української архітектури й мистецтв. Знайдені експонати передані до музеїв Київщини, Чернігівщини, Волині та Поділля.

Радянська влада почала тиснути на Ернста — надто активною була його діяльність, що досліджувала й пропагувала національну культуру. Тож коли на початку 1930-х розпочалася чистка кадрів у наркоматі освіти, музеї України назвали ланкою націоналістичних сил. Спочатку Ернста звільнили, а за деякий час заарештували за контрреволюційну діяльність й створення ворожого осередку.