Зниклі музеї Києва
Всі ми, особливо студенти кафедри музейного менеджменту, знаємо про сучасні та давні музеї нашої столиці: Національний художній музей, який у народі називають "музей із левами", музей історичних коштовностей України, де знаходиться славнозвісна скіфська пектораль, музей історії України у Другій світовій війні, найвідоміший об'єкт якого – монумент "Батьківщина-Мати", та багато інших. Але чи замислювались ви про загублені та зниклі музеї?
Саме тому, студенти ФГРіТБ кафедри музейного менеджменту підготували інформацію про 4 найцікавіші зниклі музеї Києва!
1. «Голгофа» — панорама, що містилася з січня 1902 року по 1934 рік на Володимирській гірці у Києві в спеціальному приміщенні. Являла собою зображення біблійного сюжету про розп'яття Ісуса Христа.
Автори — віденські художники Пігенгайм, Крюгер і Фрош створили її для віденської виставки 1892 року. Після пожежі у Відні панораму було реставровано і перевезено до Києва. Будівництво обійшлось у 18 тисяч рублів, проте окупилося вже за два місяці через її велику популярність. Полотно завдовжки майже 100 метрів і 12 заввишки вражало людей не стільки масштабами, скільки своєю достовірністю.
З 1934 року полотно зберігалося у антирелігійному музеї в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, й було втрачено внаслідок підриву собору в 1941 році.
На фото нижще зображений павільйон панорами поруч з Олександрівським костелом.
2. Музей київського відділу Імператорського Товариства правильного полювання.
Засноване в Києві 1888 товариство ставило собі за мету «протистояти нещадному винищенню птахів і корисних звірів», виконанню якої мав сприяти також його музей. Велику роль у розбудові музею відіграв видатний київський архітектор В.Городецький. Упродовж 1899—1912 він здійснив 6 мисливських експедицій у Бакінську губернію, Закаспійський і Туркестанський краї, на Алтай, Семиріччя і в Західний Сибір, прикордонні області Персії (нині Іран), Афганістану, а також в Африку, звідки привіз екземпляри надзвичайно рідкісних тварин і птахів. Основу музейного зібрання складали його колекції (179 із 272 одиниць опудал птахів, 25 із 73 — звірів). Збірка постійно поповнювалася також зразками тваринного світу України. На початку 20 ст. вона складалася з таких колекцій: звірів (кабан, ведмідь, тур, лань, рись, горностай, куниця, їжатець, вовк, крокодил, голови африканської антилопи, носорогів, бабуїна, гієни, зебри, шакала та багато ін.), птахів (королів. фазан, кавказ. тетерів, дрофа, пелікан, лебідь, турухтан, фламінго, сич, африканські птахи та ін.), приладь полювання і зброї. У приміщенні товариства на вул. Хрещатик, 25, було представлено бл. 500 експонатів, більша частина яких загинула під час пожежі будинку в 1910-х рр. Частину матеріалів було передано Російському географічному товариству у м. Санкт-Петербург.
3. Музей-архів переходової доби — пропагандистський музей, що існував у Києві у квітні — жовтні 1942 р. («переходовою добою» називали час окупації України – між більшовицькою владою до остаточної перемоги гітлерівської Німеччини).
Музей знаходився у буд. 8 по Олександрівській (зараз Контрактова) площі, жителів якого було виселено. Директором був доктор історичних наук, колишній міський голова Києва О. П. Оглоблин, науковими консультантами — відомі історики Н. Д. Полонська- Василенко, О. С. Грузинський, С. М. Драгоманов та ін. У музеї було розгорнуто виставку про знищення пам'яток архітектури України більшовиками, яку підготував Оглоблин.
Адміністративно музей був підпорядкований Київській міській управі та вважався одним з її відділів. За статистичними даними, кількість відвідувачів становила близько 20 на добу.
Частина материалів вивіз з собою в еміграцію колишній бургомістр Києва Л. I. Форостовський, котрий піздніше використав їх в своїй книжці «Киев под вражескими оккупациями» (1952).
Зараз фонди колишнього музею зберігаються в Державному архіві Київської області.
4. Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії — перший в Російській імперії церковний музей. Заснований в 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства, він став водночас прообразом для інших музеїв такого типу та першим київським загальнодоступним музеєм.
Ініціаторами заснування музею були викладачі духовної академії, відомі київські історики того часу В. Б. Антонович, П. Г. Лебединцев та інші, а також представники православного духовенства всіх українських єпархій. Разом з музеєм була утворена спеціальна Церковно-археологічна комісія, яка мала вишукувати, збирати та проводити експертизу експонатів, що надходили до музею. Через деякий час Комісія була перетворена на Церковно-археологічне, а згодом Церковно-історичне та археологічне товариство. Товариство досліджувало не тільки церковну історію України але й інші фундаментальні історичні питання. Діяльність Товариства сприяла розвитку Церковно-археологічного музею.
Церковно-археологічний музей ліквідували в 1919 році. А перед цим 1915 року найцінніші експонати релігійного характеру були відправлені до Казанської духовної академії. Повернулися вони до Києва вже після Громадянської війни. Кілька років вони лежали нерозпакованими в приміщенні колишньої.
