Лекція для музеєзнавців від Олени Махоти

Лекція для музеєзнавців від Олени Махоти

На кафедрі музейного менеджменту відбулася зустріч з експерткою давньоруської будівельної кераміки, науковою співробітницею Науково-дослідного сектору археології Національного заповідника "Києво-печерська лавра" — Оленою Махотою.

+Олена Махота

Олена Махота є випускницею теперішньої кафедри музейного менеджменту КНУКіМ, яка і підштовхнула її до археологічного напрямку діяльності, завдяки археологічній практиці університету, яка настільки захопила та вразила тодішню студентку, що вона обрала це справою свого життя. Наразі Олена — експертка давньоруської будівельної кераміки, дослідниця монументальних пам'яток Києво-Печерської лаври, наукова співробітниця Науково-дослідного сектору археології Національного заповідника "Києво-Печерська лавра".

Археологія – мультинаукова дисципліна, яка поєднує у собі спеціалістів з різних галузей, наприклад історія, архітектура і, навіть, хімія, геологія та ін.. Необхідність залучення такої різноманітності спеціалістів, спричинена тим, що під шаром сучасної денної поверхні залягають культурні шари все можливих часів, саме тому і матеріал, який можна отримати під час досліджень може значно випадати із поняття «артефакт», адже артефактом можуть бути не тільки звичайні для музейні предмети, а і те, що не кожна людина може пов’язати з археологією. Саме тому на цій лекції йде мова про рештки кам’яних споруд давньоруської доби.

+Олена Махота

З Х ст.. жителі північних та центральних областей сучасної України навіть не знали про існування споруд, зроблених із цегли і каміння. Типовим для того часу житлом були дерев’яні зруби, але з приходом християнства на територію Київської Русі відбуваються зміни у будівництві. Візантійські майстри привезли з собою абсолютно нову технологію будівництва з цегли. Вперше її втілили у Десятинній церкві у місті Києві. Саме так і розпочалося грандіозне монументальне будівництво по усій території Русі. На сьогодні відомо за літописами і джерелами відомо про будівництво понад 250 одиниць храмово-палацової архітектури. Окрім нової технології, вони привезли з собою також типові архітектурні форми християнських храмів Візантії. У нас вони, звісно, поширилися з невеликим відмінностями у розмірах і стилях кладки, але все ж типовою закріпилася на території Русі, хрестово-купольна конструкція храму, назва якого походить від особливості його будови. Ці храми будували із плінфи – давньоруської широкої та пласкої цегли. Окрім плінфи використовували валуни каміння та будівельний розчин. З Х до ХІІІ ст.. на території Київської Русі відбувалася поступово еволюція будівельних технологій , форм храмів, матеріалів, а також оздоблення храмів, що пов’язано з розвитком будівельних шкіл.

За технікою кладки можна визначити у який час була побудована споруда. Так для Х ст. – поч. першої половини ХІІ ст. усі споруди були складенні у техніці Opus Mixtum. У цій техніці шари плінфи чергувалися з рядами каміння. Через таку послідовність викладки тогочасні храми зі сторони виглядали смугастими. З другої половини ХІІ ст.. замість Opus Mixtum почали використовувати техніку Opus Isodos, у якій ряди плінфи йшли послідовно, не виступаючи.

Нажаль, Давньоруські пам’ятки зазнавали руйнувань від різних факторів, але невелика часина храмів залишилась і до сьогодні вони вражають своїми формами та пишним оздобленням. З їх вивченням та дослідженням займається архітектурна археологія.

«Архітектурна археологія – це синтез двох наук, який базується на археологічному дослідженні фундаментів або більших частин кам’яної споруди (яку повністю чи частково занурені під землю) з урахуванням їх архітектурної складової,»­ – таке термінологічне визначення надає пані Олена.

Таким чином, на лекції Олена, за допомогою яскравої та наповненої презентації, розкрила специфічну термінологію, яка стосується архітектурної археології та розповіла студентам з яких архітектурних частин складається храм. Також було виокремлено та детально описано 4 типи музеєфікації архітектурно-археологічних пам’яток: трасування фундаментів, пам’ятка in situ, архітектурний зондаж та захисна споруда. Весь матеріал доповнювався реальними прикладами з життя, що дозволило краще сприймати інформацію.

Дана зустріч дала уявлення про арітектурну-археологію як вид практичної діяльності, який базується на археологічному дослідженні частин кам'яної споруди з урахуванням їх архітектурної складової та особливості музеєфікації монументальних пам'яток Києво-Печерської Лаври.

+Олена Махота

Щиро дякуємо пані Олені цікаву, змістовну лекцію та Науково-дослідному сектору археології Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" за якісну співпрацю!